Юрій Андрухович – Ветерани, що пишуть вірші, скарги
Ветерани, що пишуть вірші, скарги,
Одаліски, що поночі йдуть на лови,
Аноніми, що вкупі становлять черги,
Франкмасони, що в’ють павутини змови,
Пушкіністи, твердим розчулені знаком,
Патріоти, над кіром пониклі в думах,
Юнаки, що б’ють або ставлять раком,
Пияки, що знаються на парфумах,
Росіянки пишні, з яких купецьке
Випирає щоками, грудьми, задами,
Кавалери їхні, також опецьки,
Імбецили з рисами далай-лами,
Всяка інша потолоч, інше дрантя,
Всі на світі раси, народи, люде!
Я стомився від кремлівських курантів.
Прощавайте, завтра мене тут не буде.
Прощавайте, всі! І ти, круглолиций,
Що з гори, як манну, даруєш укази.
Я, можлива здобич твоїх міліцій,
Я боюсь, що вони застосують гази.
Прощавайте, храмів хрести щербаті,
Під якими тужив я і вив совою!
Ц слова я не викричав на Арбаті:
Десь вони замерзли понад Москвою.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Юрій Андрухович – Веснянка до сну Цвітіння дерев найніжніша пора – Найвище зусилля краси і добра… Як чуйно ступаю в зелену країну, Де соком дощів пахне тепла кора!.. Це все ще присниться: і ці дерева, І сповнена зросту зірчаста трава – І вчора, і нині, і завтра, і вічно Дерев біле сяйво на землю сплива… А злива вночі – то висока […]...
- Юрій Андрухович – Замок Прогулянка кіньми – велика приємність. Та нам зостаються лиш кухні В задвірках сецесій – Просторі прокурені гнізда, Де гори немитого посуду й чаші З піщаними квітами, де У кранах сухих ледь пульсує Волога зелених боліт. Посіймо попіл на стіл І пролиймо невипиті краплі. Брате, намацай отам на стіні вимикач – Я не бачу тебе, Бо […]...
- Юрій Андрухович – На Різдво в Україні діються речі На Різдво в Україні діються речі Потаємні й вічні. Скажімо, місяць Виявляється зайвим, тому Святвечір Переходить не в ніч, над якою висять Херувими сонні, а в ніч – як море, По якій навряд чи спроможні трії Мандрівні царі, подолавши гори, Своєчасно встигнути до Марії. Це, однак, не значить, що все даремно, Всі прогнози, прикмети цілком […]...
- Юрій Андрухович – Монолог манекена з пасажу Гартенбергів Сади галантерей, букети біжутерій, Панчохи для панянок, вуальки для вдів – Сумно, брате, сяяти в газовім етері, Хоч би хто вітрину каменем розбив… Фраки й манжети, шагренева шкіра, Рум’яна й білила, фарби для губів – Сумно, сестро, нидіти – Шиї на шарнірах, Якби не шарніри, я б тебе любив… Якби мені легені в дерев’яні груди, […]...
- Юрій Андрухович – Сумнів Такої ночі перейду місток, Ступлю на сніг і подолаю схил. Всього мене – до мозку і кісток Пройме мороз, опівночі стосил. О ніч німа, пустельна і совина! Цей холод, ця тілесна печія… Матерія – первинна. Це – провина. (Як не моя й не Божа, то чия?) Мої знання сумнівні і сумні. Тому й жага нутрує, […]...
- Юрій Андрухович – Грифон СЕРЕдНЬОВІЧНИЙ ЗВІРИНЕЦЬ З колекції Мікельаньйоло Романо (він же Густав Зуппе) Мій пане, який нерозумний світ!.. Яка на румовище сходить журба! Під небом, чорним, ніби графіт, Конаю в піску. І грифон з герба. З дерев погаслих кричать граки. Я впав з коня і програв турнір. Тепер крізь мене ростуть гілки, Пробивши в панцирі триста дір. Лети […]...
- Юрій Андрухович – Загибель котляревщини I Носаток надцять перехилено То й замакітрилось на гаму:) А ті що з крилами і з вилами Губами бамкають bibamus Тут навіть coitus не коїться Носаток надцять перехилено І непорушність нижче пояса Мов гузна цвяхами присилено Мов шиї зігнуто і змилено Глитай щокате і пузате Носаток надпять перехилено Допоки будеш пановати Мов дух опухлої кунпанїї […]...
- Юрій Андрухович – На останні гроші придбавши лайнер На останні гроші придбавши лайнер, Я вбираю очима, писком і мозком Вознесіння в небо стрімке, негайне. Піді мною, як кажуть англійці, Москов. Я злітав, а знизу мені махали Сто розлук, сто крил в екстазі шаленій, Рок-зірки, блудниці, посли, генерали, Цар Іван і цар Пушкін. Безсмертний геній Теж махав з постаменту (прощай, друзяко! Вже тебе не […]...
- Юрій Андрухович – дух Я знав Йосифу Кун, я знав ще кількох жінок. Песій Ринок вітав мене песім гавкотом, А черниці з вулиці Сакраменток Ховалися в нішах. Ані разу не вигнав мене Макольондра, Я завше мав гроші і розум. Покажи своє місто. Я хочу Йти за отими дівчатами В сукнях червоних. Я хочу дзвонити З оцих телефонних кабін. Я […]...
- Юрій Андрухович – Елегія післяноворічного ранку Це – спроба написати вірш про нас. І про нашу учту, молоду і п’яну. Яке вино, яку хмільну оману Вливав у юні горла щедрий час! Ми так жили, немов співали джаз. Хоча не джаз, а камерні концерти Зринали нас, і ми ішли в снігах На гору, де ліси росли і птах Кричав про щось таємне […]...
- Юрій Андрухович – Опівнічний політ з високого замку Авжеж не райський сад не світять помаранчі Загублено стежки і втрачено сліди А все що є у нас ліхтарик на підзамчі І треба нам туди Збігати у пітьму яка непевна втіха Чи виросте вогонь Коли позолотить найменша іскра тиха Розсипаний пісок розрив поміж долонь І тісно між дерев і темно в сьому граді І тягнуться […]...
- Юрій Андрухович – Благання Мартопляса Братове, до вогню мене прийміть, Подайте хліба чесний почастунок – Я йду давно, а клич нічних вістунок Мертвить і воскрешає водномить. Я виміняв на вітер срібло й мідь, Я став недоторканний, мов цілунок. Я йду і на плечі моєму клунок, І ви мене, братове, обійміть!.. Я не навчу вас жити на землі, Збирати мед і […]...
- Юрій Андрухович – Про театри, цирки та іподроми Про театри, цирки та іподроми Не писав тобі ані слова. Й не буду. Є вагоміші драми, себто погроми: На прохання люду повісять Юду Чи каструють Будду (яка різниця!) На вимогу нарсуду в ніч солов’їну. Я щодня тут їжджу попри в’язницю. Мене вчать любити всю цю країну. Мене вчать: найменша сльоза дитяти Важить більше, аніж усі […]...
- Юрій Андрухович – Казкар Я міг би гнати тепле стадо – Мене б життя кудись несло, Або пізнав би легко й радо Просте корисне ремесло. І так лічив би добрі днини, А дзигарі з високих веж Мене хвалили 6 щогодини: “Ти мудро й праведно живеш, Якщо живеш, якщо живеш!” А я – не той, бо родом з райдуг І […]...
- Юрій Андрухович – Нашіптування з віків “В 1885 р. Франц-Йосиф відвідав знову Замок у вечірній порі, в каварні гостила Його шляхта, з балькону каварні цісар ог- Лядав Ілюмінацію Львова на його честь”. І. Крип’якевич “Історичні проходи по Львові” Мій цісарю, хвала тобі – яка щаслива нація, Що ти ступив на наш пісок вечірньої пори. Кущем небесним зацвіла ясна ілюмінація, Остроги в […]...
- Юрій Андрухович – Колискова першого дня В кімнаті з вікнами на весну Цвітіння вечорове в’яне. Я у теплі твоєму скресну, Зерно, просвітлене і тьмяне, Найзолотіша із піщинок! Я над тобою. Твій спочинок – Немов рівнина… Ось ти спиш, І ми удвох в оселі тиш. Не сколихну тебе, мій сину. Ця сутінь кольору ожин. Тобі з густих і частих жил Вигойдую галузку […]...
- Юрій Андрухович – Ваня Каїн Знову в руськім царстві пиятика, Навіть голуби на храмах сизі, Брате Каїн, ця сльоза велика На твоїй неголеній мармизі. Що вона таке й куди тікає? Перепив чи перетовк задуже? І дрижиш, мов Каїн, брате Каїн, Мій рудобородий п’яний друже. Мій косоворотий темний роте В Бога просиш різки, наче ласки, Знов на стайнях батогом пороти Від […]...
- Юрій Андрухович – Азарт У карти, так обшмульгані, що аж, Засіли пан різник і пан музика. Була спокуса виграшу велика, А за вікном був гомін і пейзаж. І все зійшло б гаразд, якби не піка. Вона не йшла – музика впав у раж, Сказав собі: “Ти в пику його вмаж! Дивись, яка паскедна в нього пика!” І різнику в […]...
- Юрій Андрухович – до пані Варвари Л Натрунний портрет міщанки Варвари Лянгиш (XVII ст.) Зберігається у Львівському історичному музеї Тебе – теплу, погідну, лагідну, окату Хочу кликати з ночі, всю з шовку й брокату. Спалює мене поїдом жадання єдине: Їхати до тебе поїздом більш як дві години. Далі мене знищує пожадання друге: “З темниці музейної виплинь, королево!” – Горлав би на всю […]...
- Юрій Андрухович – Планетарій Вчимося бути далекоглядними Недільного дня тяжіємо до повчальних розваг і видовищ Розглядаємо небо зі сферичної башти Випнутої мов око циклопове Неподалік чортового колеса та літньої естради Виткими сходами прямуємо до зірок Припадаємо до телескопа мов до дерева Наводимо різкість в окулярі Ця чудодійна гармата для споглядання висот Показує нам парад планет На цупкому картоні небесної […]...
- Юрій Андрухович – Єдиноріг СЕРЕдНЬОВІЧНИЙ ЗВІРИНЕЦЬ З колекції Мікельаньйоло Романо (він же Густав Зуппе) В лісах застає мене темна година, Як музика в місті зненацька за рогом. Я чую: пасеться узліссям єдино- Ріг (не плутати з носорогом). Я брав тебе, як фортечні мури, Я в себе вмістив стільки стріл, скільки зміг. А зараз ніч, як великий мурин, І тужно […]...
- Юрій Андрухович – Козак Ямайка О скільки конику-братику крутих чудасій на світі Дивився б допоки круки не вип’ють очей а мало По сей бік багама-мама по той бік пальми гаїті І вежі фрітауна бачу як вийду вночі з бунгало І так мені з того гризько що вицвіли всі шаровари Якого лисого чорта з яких попідземних фаун Та й зрадили нас […]...
- Юрій Андрухович – Я заліз у тугу, як в тогу чи в робу Я заліз у тугу, як в тогу чи в робу. Моя ніч – ніби голка в горлі вічна. Я собі підчепив тут одну хворобу. Нею можна пишатись. Вона психічна. Ця психічна хвороба, тобто кохання, Всі ознаки її описав Авіценна: Не дає зітхнути синдром махання І потреба здохнути здоровенна. Я нормально писав непогані вірші, Міркував про […]...
- Юрій Андрухович – Підземне зоо “Живуть під містом, наче у казках, кити, дельфіни і тритони… “ Б.-І. Антонич Живуть кити під містом. І тритони. А ще – дельфіни. В сумерку глибин, В западинах, де чорний місяць тоне, Де вибрано породу з порожнин, Вони живуть – міноги і мурени, Сирени, восьминоги. І смиренне Сліпе суцвіття губок та медуз – У вирвах […]...
- Юрій Андрухович – Етюд крейдою Місто зітхнуло на вищім регістрі Готика гостро випнута кість Зупиняю дійство на самому вістрі Хтось біля мене яблуко їсть Неба облатка Барокко арок Змальований крейдою сірий фронтон Як це схоже На профілі секретар-друкарок Гіпсові голівки німих мадонн Все навіки колективне фото В мить просвітлень І тремких затиш Паперова вічносте кам’яна марното Як ти сяєш ніби […]...
- Юрій Андрухович – Індія починається з того, що сняться Індія починається з того, що сняться Сни про виправу на схід. І вони сюжетні, вони – Наче фільм, по якому блукаєш героєм-зухом. Просто чуєш сурму або гонг, або дзвін води, Або голос, який шепоче: “Устань і йди!”, Але ти не певен, чи серцем почув чи вухом. Індія – це не зовсім півострів. Це материк, Що […]...
- Юрій Андрухович – Лемберзька катастрофа “дня 14 липня 1826 року прийшла подія, що потрясла цілим Львовом: Стара ратушева вежа пополудні зарисувалася й о годині чверть на сему Вечором з великим тріскотом завалилася. Наперед вже опорожнено Ринок з людей, але все-таки у звалищах погиб трубач, двох жовнірів і Кількох робітників”. І. Крип’якевич “Історичні проходи по Львові” З отого дня суремного, як […]...
- Юрій Андрухович – Атланти і хліб Увечері, коли зійде горіння Зірок і ліхтарів, і наші очі Такі стають глибокі, аж пророчі, А руки від утоми – мов коріння, І в суєту життя, немов у кліті, Пірнаємо,- в освітлені крамниці, Вони стоять повз нас, розвівши лікті,- Опуклі м’язи, ребра та очниці. А винограду плетиво зелене Тече по них. А в них стражденні […]...
- Юрій Федькович – Нива Доки маю світом нудить, Доки маю люде гудить, Доки маю дожидати, Заки Галич зможе встати? Ліпше сам я рано встану, А сповівшись щиро богу, Займу плуги круторогі, Зорю гори та й долину, Зорю свою Буковину, Як наш Тарас, як мій тато Научив мене орати; І віру, любов, надію Буковинов скрізь посію. Виростай же, руський боже, […]...
- Юрій Андрухович – Країна дітей “Усяке місто й містечко в землі козаків багаті мешканцями, надто ж маленькими дітьми. У кожному місті безліч дітей, і всі вміють читати, навіть сироти. Вдів і сиріт в цій країні дуже багато, чоловіків їхніх повбивано у безперервних війнах. Але в них є гарний звичай: вони одружують своїх дітей зовсім юними, і з цієї причини вони […]...
- Юрій Андрухович – Нехай уже не нам – солодкі ягоди Нехай уже не нам – солодкі ягоди Й вода з ключа, шовкова і правічна, І дві легкі долоні, спраглі злагоди В тремкому палі, мов на вітрі свічка, Нехай уже не нам – ліхтарна вулиця З нічним кафе, підсвіченим і теплим, І все, що продається та купується,- Нехай уже не нам, а ми потерпим, Спокуси обійдемо, […]...
- Юрій Андрухович – Алхімія В реторті вариться коктейль – Твоя й моя першооснова, Якої давній менестрель Шукав із музики і слова, – В реторті вариться коктейль (oh, yes, my baby!) Я – Фауст, Гамлет, Вільгельм Тель! Я сплю на небі! Та будні стомлено шиплять В розпечених побитих тиглях, І в суміші отій киплять Сполуки спогадів застиглих. Коли по буднях […]...
- Юрій Андрухович – Похвала сьомому трамваєві Сьомий номер їде в бік Личакова, Проз Петра й Павла до кладовища. Ти яснієш, мов корона макова, І на мене світить зірка віща. Антикварне рейками вистукує У заметах білих, як у плесах, Сьомий наш притулок на колесах, І замерзле слово стало мукою. Попри піших з пізніми собаками Опівнічне котимось окремо, Потойбічні лампи, наче бакени, Ми […]...
- Юрій Андрухович – Серафіні Щоб гола чернь була щаслива, Блага, терпляча і свята, Потрібно лити більше пива В її покривлені вуста, Потрібен газ і штучне світло, Закрите в темні ліхтарі, Потрібні житла, житла, житла – В пивниці, В ямі Чи в норі, Нічліжки, лазні та борделі, Де запах сірки і вапна, Оркестріони й каруселі – За чорний будень відкупна, […]...
- Юрій Андрухович – Я програвся в карти, а це ознака Я програвся в карти, а це ознака, Що святий Юрко зі мною в конфлікті. Вічно має мухи, старий рубака! Але я не клянчу, тим більше лікті Не кусаю, бо, дуже, не ревний я учень Там, де вчать науки про вертикальне. Мене більше цікавлять вузли сполучень, Переходи духа в матеріальне. Надивився днями крутого порно І спромігся […]...
- Юрій Андрухович – Так легко нам. І ранок – мов пастель Так легко нам. І ранок – мов пастель. Та ще звучать, глибинні і гортанні, Живі пісні загиблих на світанні, Полеглих у траві між двох пустель. Ще з нами ті, хто бачив це. Вони Болять, солоні й теплі, мов кровина. Солодкий пагін і ясна травина Для них – мов день повернення з війни. Кричать зі сну […]...
- Юрій Андрухович – Мандрувати тут у середньовіччя Мандрувати тут у середньовіччя – Все одно, що за князем повзти обозом. Тільки знай дивися в кожне обличчя: Ці хлопаки описані ще Ломброзом – Щось таке злочинне, таке причинне Прозирає з їхніх сумирних писків. В них минуле каторжне, судочинне – Словом, вони схожі на василісків. Осінь – це дорога кудись на північ: На деревах спалах […]...
- Юрій Андрухович – Вулиця Єреванська І Пропадаєш, вічна вулице, в безодні праархівні, Мов папери старозжовклі, на пустирищі згориш, Розбирають по цеглині продувні твої шпаківні, Поперечні зрізи кухонь і пристанища горищ. І тяжку тужаву тайну приблукалого Кавказу, Чорнокнижжя заговору і безмежжя ремесла Виживають у непам’ять, ніби віспу чи проказу, Ніби листя з тротуару, ніби воду із русла. Ці вологі тьмяні кубла, […]...
- Юрій Андрухович – Врешті дочекалися і ми благої вістки З циклу “Нотатки фенолога” Врешті дочекалися і ми благої вістки: Прах дорожній гілкою і квіткою запах – Знову городянки, мов еквілібристки, Промивають вікна майже в небесах,- Як вони утримують горішню рівновагу Над майданним гомоном круглої землі! Ніби визнають лишень захмарну тягу, Надвечірні спалахи малюючи на склі… Ніби все спочатку. Йдуть великі свята – Болісні, мов […]...
- Юрій Андрухович – Похорон гімназиста С. Гошовського Все небо в упирях. Під небом чорно: Жалобний марш на видиху застряг. Свобода виглядає ілюзорно – Вся площа в пухирях і в шандарях. Ні з місця катафалк. Нестерпно грузько – На цвинтар нецілованих нести. Так провінційно, Вузько, Пласко, Русько: Повсюди пси і “півнячі хвости”. Вінок від магістрату. Від гімназії. Довічне віко з дерева й пітьми. […]...
Общая характеристика романа обломов.