Юрій Андрухович – Лемберзька катастрофа



“дня 14 липня 1826 року прийшла подія, що потрясла цілим Львовом:
Стара ратушева вежа пополудні зарисувалася й о годині чверть на сему
Вечором з великим тріскотом завалилася. Наперед вже опорожнено
Ринок з людей, але все-таки у звалищах погиб трубач, двох жовнірів і
Кількох робітників”.

І. Крип’якевич
“Історичні проходи по Львові”

З отого дня суремного, як завалився ратуш,
Усе навіки зважене і вписане в архів:
“Понесено у людности не так велику втрату:
Погиб трубач, двох жовнірів, кількох робітників”.

Маленька

апокаліпса на ринковому пляці:
З розпуки позіхнуло трагічне місто Львів,
Мов гер таємний радник над аркушем реляції:
Один трупач,

Твох шофнірів,

Кількох ропітникіф.

Зібрали вдовам на свічки, а матерям на ліки.
Дітей забрали в інтернат на вулицю Сиріт.
На поминках буяла чернь і мандрівні каліки
І гупав кусками о брук увесь калічий рід
(і кожен чесно їв, і пив, і плакав як умів:
Погиб трубач, двох жовнірів, кількох робітників).

Поховані під вежею, вони ввійшли в комори,
Де світло мре і твердне кров, де вже не чути з тьми,
Як на майданах і в шинках реве житейське

море.
Там інше світло – і воно біліє над кістьми.
Вони зійшли в підземну хлань, немовби в інше місто, –
Їх не любили на землі й забули серед хмар.
Ішов попереду трубач.

Він дув натхненно й чисто –

Так ніби не трубу тримав, а вогняний ліхтар.
Коли ж посмертні очі в них зітліли, мов одежа,
Вони злягли на дно камінь – плече коло плеча,
Лиш не вгавав, як джерело, і виростав, як вежа,
Таємний і хрипкий сигнал – відозва трубача.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір тарас бульба народний герой.
Ви зараз читаєте: Юрій Андрухович – Лемберзька катастрофа