Павло Мовчан – Сніг

(З циклу “Іменники”)

Порідшав сніг. Крізь білу тканину
Враз проступили нечіткі
Хатки, зіщулені селянки
І білі верби хилиткі.
Кого вони чекали з ночі,
Що побіліли, як стовпці,
Чом в захололі їхні очі
Трусились снігу пластівці?
Чом вони подих тамували,
До дня обернені лицем,
Чому лиш я один як палець
Ішов забитим путівцем?
Чи ж годен я сказать хоч слово,
Щоб заперечить німоту,
Чи ж обійти їх чистим полем,
Проклявши снігу гіркоту?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)




Карпенко карий мартин боруля аналіз.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Сніг
Copyright © Українська література 2020. All Rights Reserved.