Павло Мовчан – “Медова розкіш тих чекань… “



Медова розкіш тих чекань,
Як суцвіть заіскриться,
Як сніжна бджілка з трепетань
Злама прозорі крильця.
Уже розквітини пахкі
Вляглися в зір барвисто,
І солод рясно наокіл
Розпорошивсь зернисто.
Мені ятрив узяток глузд,
А сурми недріманні
Кріпили бджоляний союз
З тонкими пелюстками.
Ось пролунав бентежний клич
Та й скоро захолонув,
Лиш дрібно тіні потекли
По мідяних колонах.
І я раптово засмутивсь.
Та коли сонце зблисло,
Химерних знаків скоропись
Накреслились на милі.
І я все висловив за мить
Буденними словами:
– То не біда, що сніг летить,
Бо літо перед нами.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)




Аналіз вірша пантелеймона куліша рідне слово.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “Медова розкіш тих чекань… “
Copyright © Українська література 2019. All Rights Reserved.