Ліна Костенко – … І не дивуй, що я прийду зненацька

… І не дивуй, що я прийду зненацька.
Мені ще ж побороти переляк.
На штурм Бастилій – просто. На Сенатську.
А от до тебе – я не знаю як.
Вже одпручалась гордістю і смутком,
Одборонилась даллю, як щитом.
Як довго йшла до тебе, як нехутко,
І скільки ще і сумнівів, і втом!
Прийми мою понівечену душу,
Збагни й пробач мій безнемірний острах.
Дай хоч на мить забути слово – “мушу”,
Це перше слово з букваря дорослих.
Мені без тебе сумно серед людства.
Вже людству не до себе й не до нас.
А дика груша світиться як люстра.
І чутно гомін тополиних трас…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Ліна Костенко – … І не дивуй, що я прийду зненацька