Ліна Костенко – Перш, ніж півень запіє



Петро – не Юда. Він любив Учителя.
І вуст він зроду був би не отверз.
… Коли вели Ісуса до мучителя,
Була сльота. Петро апостол змерз.

А тут раби і слуги архирейські
Такий вогонь великий розвели!
Петро подумав: – Я лише погріюсь,
Бо хтозна, чи ще прийдеться коли.

Він підійшов до ницих і бундючних,
І руки грів при їхньому вогні.
Слуга спитав: – Ти також його учень? –
Була сльота. Сказав апостол: – Ні.

Він так сказав, і той його облишив.
Раби і слуги підкидали хмиз.
Месію били. В груди. І в обличчя.

/> Вогонь горів. Петро дивився вниз.

Коли ж Ісуса повели, одмучили
І розп’яли в такій височині,
Слуга спитав: – Ти був між його учнями? –
Горів вогонь. Петро промовив: – Ні.

Він руки грів і зневажав Пілата.
В своєму серці плакав і скорбів.
Але вогонь продовжував палати.
І він сидів, як раб серед рабів.

Бо ж розіпнуть. І хто ж тоді нестиме
Святе учення у майбутні дні?
Слуга сказав: – Я ж бачив тебе з тими! –
І втрете він тоді відрікся: – Ні.

Ну, Петре, як? Зігрів свої долоні?
Урятувався? догоряє хмиз…
Тебе розіпнуть десь аж при Нероні.
Зате інакше: головою вниз.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)




Тому роду немає переводу,де браття милують згоду.
Ви зараз читаєте: Ліна Костенко – Перш, ніж півень запіє
Copyright © Українська література 2019. All Rights Reserved.