Олек Ніколассон – Напиваюся, як у дешевих фільмах


Напиваюся, як у дешевих фільмах,
Самознищення – шлях до найвищих істин,
Посипаючи рани морською сіллю,
Залишаю свій мозок чистим.
Кожен вечір вливає у мене холод,
Випиваючи душу по чайній ложці,
Вітер злий. вітер січня вбиває кволих.
І чіпляє їх трупи на груди –
Брошки.
Якось порожньо. навіть, скажу, не “якось”.
Я – як пляшка, повна нічим доверху.
Хоч залий бензин із дешевим лаком.
Запали і кидай у “Беркут”.
Все занадто. мозок – відкрита рана,
Кожен подих – ніби не має змісту.
Я не маю вибору – ярл Вайтрана…
Це – одна з абсолютних істин.
Заливаю вени вином дорнійським,
Як король андалів, ройнарів, Перших…
Заливаю душу. заливаю мізки.
Алкоголь – мій стержень,
Єдиний стержень.
Я боюся, це без кінця ітиме,
Але смертне те, що колись заснуло.
Все згорить,
І пасма масного диму
Прекриють
Запах
Минулого.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Два світи у драмі-феєрії лісова пісня.
Ви зараз читаєте: Олек Ніколассон – Напиваюся, як у дешевих фільмах