Осінь – Сосюра Володимир


Облітають квіти, обриває вітер
Пелюстки печальні в синій тишині.
По садах пустинних їде гордовито
Осінь жовтокоса на баскім коні.

В далечінь холодну без жалю за літом
Синьоока осінь їде навмання.
В’яне все навколо, де пройдуть копита,
Золоті копита чорного коня.

Облітають квіти, обриває вітер
Пелюстки печальні й розкида кругом.
Скрізь якась покора в тишині розлита,
І берізка гола мерзне за вікном.

1938



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Моральний кодекс життя сантьяго.
Ви зараз читаєте: Осінь – Сосюра Володимир