Павло Мовчан – “Шовковий смуток надвечірній… “

Шовковий смуток надвечірній
Повітря синє прорідив,
І простелився дим покірно
Уздовж води…
І непомітно, ледь сирітно
Трава при річечці росла,
І тиха радість цьоголітня
Дзвеніла на струні стебла.
І власна тінь твоя сягниста
Згиналась ламко вдалині,
Де сіялась роса зерниста
По сизоперій площині.
Слова зливались у мовчання,
Відлунки танули, мов сніг,
І радість змішана з печаллю,
Ділилась порівну на всіх.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Твір шкільна дружба.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “Шовковий смуток надвечірній… “