Павло Мовчан – “Я йду у час, а ти йдеш в позачасся… “

Я йду у час, а ти йдеш в позачасся
З лукавим зблиском краплених очей.
Ну як тобі в минувшині прекрасній?
Не тісно? Ні? – і докір не пече?
За кущ трави чіпляюся руками,
Аби пісок струмуючий не зніс.
Потужний плин, хоча на шиї камінь,
І ясно черепашками обріс…
Несе, несе, і я за все хапаюсь:
За спогади, за снігу ланцюжок –
На ньому, наче гирька, я хитаюсь,
Та сиплеться з годинника пісок…
Порошить очі, засипає горло,
І гембелем зсередини струже;
Потужний струм – перед очима чорно…
І чорно у минувшині – невже?
Тому ми й розминулись, що безвічне
Не рушене ні спогадом, ні сном…
О де ж твої долоні перестрічні,
Невже й вони присипані піском?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Музика в нашому житті.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “Я йду у час, а ти йдеш в позачасся… “