Вірші і оповідання – Новий дім (Збірка)

Вірші і оповідання: “Новий дім”, “Гойдалка”, “Ланцюжок”, “Помагай”, “Облітав журавель”, “Кухар”, “Літо”, “Річка”, “Виростемо, виростем… “

Автори: Білан Валерій, Цехмейструк Микола, Гудим Павло, Воронько Платон, Познанська Марія, Забіла Наталя, Рильський Максим, Тичина Павло

Валерій Білан
НОВИЙ дІМ

У своєму дворі Лесі подобається. Ось і пісочниця, і лава, і тополя під вікнами. А за парканом – пустир.
Леся вже п’ять років живе в своєму будинку. І всіх дітей знає. Гуртом бігають, бавляться.
Якось Толя каже:
– Ходімо на пустир. Подивимось. Сергійко здивувався:
– Там же ж нема нічого.
– А от і є. Ходімо!
Поприбігали всі до паркану, у щілину заглядають: і направду не пізнати пустиря. Посередині великий рівний майданчик, а попід парканом довкола білу цеглу акуратно складено. З воріт на пустир машини в’їжджають – екскаватор з блискучим ковшем і величезні ав-томобілі-самоскиди.
– Навіщо вони сюди, приїхали? – питає Леся.
Толя завжди все знає:
– дім новий будуватимуть.
– Який? Такий, як в нас?
– А ні, громадяни, не такий,- враз почувся чийсь голос. Озираються – незнайомий стоїть у ватнику, в чоботях.
– Не такий буде дім, як усі,-знов каже.- От побачите,- усміхнувся і пішов собі далі.
Закипіла на пустирі робота. Щодня Леся, Толя й Сергійко на пустирі крутяться. Ось будівельники величезну чотирикутну яму цеглою обкладають – це фундамент. Ось підйомного крана ставлять – щоб цеглу на стіни подавати. Ось рами у вікна вставляють, ось дах роблять.
– І зовсім це звичайний собі дім,-каже Сергійко.- Стіни, вікна – все як скрізь.
– Бо й ні,-сперечається Леся.- Поглянь, на стінах Буратіно, Колобок. І двері он широкі які, і вікна.
Толя погодився. Тільки хто ж у ньому житиме?
Побігли до будівельників спитати.
– Чи й не здогадалися? – засміялися майстри.- Це ж ваш дім. Скоро у новий дитячий садок підете.

… У своєму дворі Лесі подобається. Але в новому таки краще. Тепер мама ніяк її додому з дитячого садка не докличеться.

Михайло Цехмейструк
ГОЙдАЛКА

Прийшов у дитячий садок Петриків дідусь. Він обтесав і глибоко закопав два стовпи, приладнав угорі поперечину, а до неї на двох вервечках – гойдалку, схожу на велике крісло.
– Ну, хто найсміливіший, сідайте! – запросив дідусь.
– Я! Я!-діти гуртом кинулись до гойдалки.
– Еге! Видно, боягузів серед вас нема,- вдоволено мовив дідусь.
– Це моя гойдалка! Моя!-заверещав Петрусь, ухопившись за вервечки.- Бо мій дідусь її зробив…
– Е, ні, Петрику,- нахмуривсь дідусь. Це гойдалка для всіх. Усі гойдатиметесь по черзі.
Першими дідусь посадовив у гойдалку Наталю й Оксанку. Гойдалка радісно злетіла вгору.
Петрик гойдався останній.

Павло Гудим
ЛАНЦЮЖОК

Пішли якось діти із вихователькою Ніною Петрівною до річки. Там вони збирали квіти на луках, бавились. А потім потомилися, захотіли їсти і вже налагодилися додому.
Саме тоді одна дівчинка, Наталочка, побачила, що загубила хустину. Мама вранці зав’язала їй голову новою хустиною, а вона загубила.
Наталочка заплакала й пішла шукати хустину.
Луки були дуже великі. Наталочка безпорадно зупинилася й заплакала дужче.
– Нумо, допоможім Наталочці! – запропонувала Ніна Петрівна.
Діти стали оглядатися круг себе. Але вони були втомлені, хотіли їсти, хтось нерішуче промовив:
– Ми теж, мабуть, не знайдемо, бо луки дуже великі.
Сама Наталя, звичайно, не знайде, а всі разом неодмінно знайдемо! – впевнено відказала Ніна Петрівна.
І вона порадила дітям узятися за руки. Щоб став ланцюжок. А потім розтягти ланцюжок. Аби він став якомога довший.
Ланцюжок став довгий-довгий. діти пішли, тримаючись за руки. Ніби рибу ловили.
Так вони незабаром і побачили хустину.
Наталочка кинулась до хустини, витерла сльози й засміялася.
А діти ланцюжком і додому пішли. І все говорили з Ніною Петрівною про те, як добре кожну справу робити разом, у гурті.

Платон Воронько
ПОМАГАЙ
Через поле, через гай
Ходить хлопчик Помагай,

Бачить хлопчик: садять сад,-
Він поміг кінчити ряд.

Вмить приніс відро води
І полив аж два ряди.

Рій із пасіки пішов,-
Помагай роя знайшов,

Обходивши луг і ліс,
Він в село його приніс.

За селом копали став,-
Помагай візок дістав,

Цілий день возив пісок,
Аж вищав його візок.

Помагая у труді
Знають літні й молоді,

Ковалі і муляри –
Всі радянські трударі.

Ось і ти часу не гай,
Будь, як хлопчик Помагай.

Платон Воронько
ОБЛІТАВ ЖУРАВЕЛЬ
Облітав журавель
Сто морів, сто земель,
Облітав, обходив,
Ноги, крила натрудив.
Ми спитали журавля:
– де найкращая земля? – ,
Журавель відповідає:
– Краще рідної – немає!

Марія Познанська
КУХАР
Наш кухар – наче боровик:
Надів біленьку шапку!
Готує кухар холодник
І запікає бабку,

У кухаря смачний пиріг,
Чудова каша манна!
Він дбає про здоров’я всіх,
Йому подяка й шана!

Наталя Забіла
ЛІТО
Сонце, сонце
Ясно світить,
Дуже жарко Стало дітям.
Поскидали черевички,
Посідали на травичку.

Максим Рильський
РІЧКА
Хлюпоче синя річка –
Ой річка, ой ріка!
Юрба нас невеличка,
Зате ж бо гомінка!

І співи тут, і крики,
І радість тут, і сміх,
А вколо, як музики,
Гурти пташок дзвінких.

І кожна ж то співає,
І кожна поклика:
“Ой небо, ой безкрає,
Ой річка, ой ріка!”

Он рибки затремтіли,
Пливуть із глибини.
Коли б співать уміли,
Співали б і вони.

А так за них співає
Компанія лунка:
“Ой небо, ой безкрає,
Ой річка, ой ріка!”

В дитячому садку ми
Пригадуєм той день,
І знов дзвенять нам шуми
Веселих тих пісень.

Хай осінь, хай тумани,
А пісня та дзвінка
Ніяк не перестане:
Ой річка, ой ріка!

Павло Тичина
*
Виростемо, виростем,
Сил своїх прибавимо,
Працею і піснею
Рідний край прославимо!

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Вірші і оповідання – Новий дім (Збірка)