Елизавета Замана – пів року ми з тобою розміняли
Пів року ми з тобою розміняли
За вікнами різні міста
Ми говорили ночами і днями
Днями й ночами без перестану
Ми завжди були дуже різні
І це не змінилося з часом
Я не переношу у фільмах різнІ
Ти ніколи не ставиш ком
Ставиш крапки
Між нас не одну, а три
І разом ми допоки
У нашому фільмі не побігли титри
Зітри все погане зі мною й гони
Нас до кращих країв
Та тобі на плечі погони
А мені лиш питати чи їв
“не плач, люба, лишилось сто днів” –
Скажеш вкотре крізь кілометри
А у мене чекання на дні
До вокзалу, на ранок білети
Ти зустрінеш мене ромашками
Чи цукерками, не суттєво
Я здивую тебе рядками
Що змінили моє єство
Нам лишилося не багато
Варто трохи перечекати
І ти будеш чудовий тато
А я буду найкраща мати
Коротко про гімн франка.