Павло Мовчан – Подвійна експозиція



Бентежачи тремтить
З-поза повітря все снується
І випинає слух дугою
Немов стосується це ще к о г о с ь в мені
Безособового
Але ні зойко-стогонів
Лиш струмування тиші
В якій то згусне сніг до маски пожиттєвої
То розповзеться марлею
І губи вгадуєш по віддиху
Який вміщає лише слово Бог
За що такі випроби
Чим пустку виповнить
Якщо на марев’яні бані
Водогінна вежа неухильно наїжджає
А смолокурня небо сварить
Цегляним перстом
Дим то загускне в гаву
То розповзеться волокнистим нудом
А з цегляного горла вивержується вгору договор
І відчуваєш лише присутність страху
В безособовому єстві
Глянеш в калюжу
Паперовий згарок
Так ніби тлив вогонь
Газетну постать
Де відбилось обгоріле слово зусебіч
Що й не вчитати
… строй…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Добро і зло в сучасному світі.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Подвійна експозиція