Павло Мовчан – Шістнадцять рядків про дощ



Таких крейдяних хмар не бачив я давно:
Вони громадно йшли на сплющене вікно.
Чи втрима рами криж, в якому скалки скла
Тернинами стирчать, придатні для чола?
Зсувалися шпилі, мінився колір хмар,
Розверзнуте нутро вниз вивергало жар.
І попільнястий грім, огромлюючи слух,
Хитав колоду бджіл – хитавсь вощаний дух.
І хвиля налягла – аж скособочивсь дім,
І голос я учув безпристрасний: – Ходім!.. –
Я падав чи летів, бо кам’яним вже став,
До хмари всім єством завмерлим приростав;
Не відчував, не бачив, не рухавсь – кам’янів
І тільки німоту повчально розумів.
Крізь тріщини раптові просочувався грім,
Була то пам’ять крові – я чітко розумів…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Малик галина миколаївна біографія.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Шістнадцять рядків про дощ