Павло Мовчан – Відтворюваність



В захваті літньому крила блаженні
Срібло вихлюпують з світлих дзеркал,
І розвивався голос зелений,
Ніби сам янгол мене покликав.
І озираєшся: тут я! У полі!
Зором суцільним і слухом вже став,
Мов рознизалися обрійні кола
І позосталась одна висота.
Лопнула плівка, що об’єм тримала:
Ти розповсюдивсь, і світ розволіксь,
Розпорошилися крові корали,
Зелень зі світлом змішалася скрізь…
-де ти? – У відповідь голос: – Повсюди!
В кожнім відтинкові, в крапці життя:
Срібно тріпочуть жайвори в грудях,
З небом триває солодке злиття.
– Хто ти?… – Луна звідусіль: – Безіменні…
– Нащо ж обмежувать захват і час?
– Щоб пам’ятав ти всякчасно про мене –
З пилу тебе сотворю ще не раз…
Вихором будеш гулять по дорогах,
Порохом теплим з-під срібних коліс.-
Серце кольнуло: ніде… і нікого…
Ти ж до дороги немовби приріс.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Ліна костенко біографія скорочено.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Відтворюваність