Головна ⇒ 📌Вірші ⇒ Вітка Василь – Пташина школа (Збірка)

Вітка Василь – Пташина школа (Збірка)

1975 рік, видавництво “Веселка”

СИНИЦЯ
Цвінь-цвень! Пінь-пень!
Добрий день! добрий день!
Хто ж оце мене вітає –
Славка а чи щиглик?
Підлітає і сідає,
Голосно співає.
Треба ж так от помилитись –
Не впізнав я був синиці.
Співучої жартівниці.
Прилітала ж ця синиця
Узимку щоднини,
Приладнав я годівницю
Їй до яворини.
Пінь-пень! Цвінь-цвень!
Прилітай, моя пташино.
До цієї яворини
Знов узимку кожен день.

ОМЕЛЮХ
Не лінивець і не сплюх
Гість північний – омелюх
Влітку тут він

не буває,
Лиш на зиму прилітає.

Скаче він по горобині
В червонесенькій хустині,
Одне гронце оббирає,
А на інше позирає.

Птах в роботі не скучає,
Всі дерева облітає,
Скрізь стрибає, наче свій,
А, як стихне сніговій,
День весняний завітає –
Знов на Північ відлітає.

ОдУд
З голови він аж рудий.
Сам пістряво-сивий,
Але довшої дуди
Бачить не могли ви.
Причесавши свій чубок,
Одуд взявся за урок.
Сів за книгу: – ду-ду-ду.
Скоро в школу я піду.
Не вилазь з гнізда, одуде.
Не сміши лісного люду.
Ти до школи не доріс.
Хоч і маєш довгий ніс.

ГОРОБЕЦЬ

Чик-чирик, горобчику,
Не пустуй, мій хлопчику.

Не послухавсь горобець,
Скік у трави навпростець.

Стрибав по обніжку,
Зламав собі ніжку.

Ми колінце твоє
Рушничком
Перев’єм.
А на хвору ніжку
Пошиєм панчішку.

Чик-чирик, горобчику.
Не пустуй, мій хлопчику.

СНІГУР
Ми його не тільки в книжці –
Бачили в садку.
У червоній він манишці.
Сірім піджачку.

Зсуне шапочку на очі,
У дворі гуля.
Жити в клітці він не хоче,
Діток звеселя.

ЩИГЛИК
Крильцем крутнув.
Блиснув лампаскою,
Дзюбом проткнув
Червону маску.

Кругленький лобик.
Ясна лампаска.
Гостренький дзьобик.
Червона маска.

Заплющить очі.
Гадає – сховався.
А я по співу
Про все здогадався.

Хто рано-вранці
В досвітки чисті
Нам на флоярці
Пісні насвистує.

ГАЛКА
Серед двору малюки
Гралися у городки.
Дістали скакалку.
Покликали галку:

– Лети швидше, галко.
Гуляти в скакалку.-
Галка прилетіла.
На тиночку сіла.

Вхопив хлопчик палку
І жбурнув у галку.
Сіла галка в кропиві,
Зашуміло в голові:

– От збагни, у чому суть, –
Діти кличуть, потім б’ють.
Називають галкою.
Зустрічають палкою.

ФАЗАН
Родом з гір.
З вершин Кавказу, –
Танцюриста
Видно зразу.

Він увесь тут на портреті
В золотім своїм бешметі.
На черкесці – узори,
На чорненьких лапках – шпори.

З-під папахи на бочок
Вибивається чубок.

На грудях – газирі,
І веселки на пері.

Ми на виставці були.
Птах цей вищий похвали!
Добре скаче він лезгинку.
Дуже любить журавлинну.

ДЯТЛИК
Дятлик чув від діда.
Коли в лісі ріс:
– Хто б про тебе відав
Якби не твій ніс?

Дятлик тер свій лобик.
А потім і звик.
Хоч довший за дзьобик
У нього – язик.

ЧЕЧІТКА
Скаче чапля у болоті,
А чечітка в чаполоті,
А чубатий чечіт
Йде городом на обід.

Я чечота підлильную
Та добряче почастую.
Сизоперій чаплі-жінці,
Танцюристочці чечітці –
Нерозлучній парочці
Піднесу по чарочці
Чорничного киселю
Ще й медком підвеселю.

Дам тіточці чаплі
Солоденькі вафлі,
А чечітці чечевиці.
Тобі, чечіт,-
Чемериці.

ЧИЖ
Чиж у гості ходив,
Чиж з совою пиво пив.

Як глитнув він краплі дві,
Зашуміло в голові.

Ледве, бідний, не зомлів.
Зовсім чижик осовів.

Треба нам його зловить.
Знов у клітку посадить.

Чижик мовив: – Не бажаю,
Я з совою пострибаю.

СИЧ І СОВА
Сидить сич на вербі,
А сова на трубі.

У сови питає сич:
– Чи ти, сово, чуєш клич?

То мисливець затрубив
У трубу.

Хоч би нас не загубив –
Бу-бу-бу.

А сова сичу: – Замовкни,
Гоняться хорти за вовком.

То мисливці вже ідуть –
Ух, ух, ух.

Всіх вовків вочи поб’ють –
Пух, пух, пух!

ДРАЧ
Драч, драч,
Бери деркач,
Дери
Дерн.
А драч
У плач:
– Я і так зморений.

Брав дрова на дровітні.
Простудився в підворітні.
Занедужав там у квітні,
І заслаб нарешті.

Не кажи,
Драче,
Заслаб нарешті –
Бо добре горло
Дереш ти.

ШПАК
До горобця звернувся шпак:
– Посвищи, браток, отак.

Горобець – і так і сяк –
Ні, не може він, як шпак.

Знать, горобчик не уміє
Засвистати: фію, фію!

СЛАВКА
– Чим прославилась ти, славко? –
Запитав у пташки Славка.-
Ну, людина – інша справа,
А тобі за віщо слава?
Кращий, ніж в усіх пташок,
Соловейків голосок.

Славочка чорноголова
Ледве вимовила слово:

– Я з тобою згодна, Славо,
Що на славу треба право,
І провина в тім моя –
Що тобі співала я
В лісі замість солов’я.

СОРОКА
З понеділка до суботи
Мені вчитись неохота.
А якби-то у неділю –
В школі б цілий день сиділа.

Білобока скрекотуха.
Не школярка, а хитруха.
Не потрібна нам така,
Гультяїв нехай шука.

КРУТИГОЛОВКА
Надто імення
Придумали ловко:
Назвали пташину
Крутиголовка.

На диво вдалася
3 верткою шиєю.
А в нашім класі,
Чи теж такі є?

Не ступлять і кроку
Вони без підказки,
Не вивчать урока.
Не знають казки.

Вухами стрижуть,
Щоб слівце почути.
Крутиголовками
Такі можуть бути.

ТЕТЕРЯ
Тетеря маленька,
Але не дурненька.
В щирої тетірки –
Із письма – п’ятірки.

– Таємниці тут нема,
Каже нам тетеря,-
Я завжди, завжди сама
Чищу свої пера.

І ніколи не спішу,
Тому чисто так пишу.

СОЙКА
У синіх погонах.
Рожевих лампасах,
А гірш за ворону
Вчиться у класі.

Сойчиному дзюбу
Читанки не любі.
А як візьме в пазурі –
Летять зшитки, букварі.

Тож не дивно, в заводійки
На уроках – тільки двійки!

ШИШКАР
Гляньте ви на дивачка.
Що з гніздечка-гамачка
Озира зимовий ліс,
На морозі чистить ніс.

Звуть його ще кригодзюбом,
Не боїться він зими.
Ліс сосновий йому любий,
В нім зимує він з дітьми.

Для коханих пташеняток
У гніздечку у цей час –
Пуху, шишок і зерняток
На всю зиму він припас.

ПЕРЕСМІШНИЦЯ
І що воно за сміх Із дітей малих,
Із нашого пастуха.

Просить Терешко:
– Принеси горішка.-
А пересмішниця:
– Ха-ха, ха-ха-ха!

Каже пересмішник:
– Полечу в горішник,
Наберу горішків
Для пересмішків
Аж чотири міхи,
Для ровесничків
Пересмішничків:
Хі-хі, хі-хі-хі, хі!

ПІНОЧКА
Піночка-паняночка,
Жовта сукеночка,
Тоненькі ніжки,
Потанцюй нам трішки.
Каже пташка піночка:
– Я вже не паняночка,
Не танцюю, не літаю,
Тільки діток доглядаю.
Нема часу танцювати,
Треба діток годувати.
Маю я три донечки,
Ще й сииочка-сонечка.
Мій маленький хлопчачок
Чук-чок,
Чук-чок.
Просить їсти цілий день:
Цінь-цень,
Пінь-пень.