Юрій Андрухович – дочекалися

З циклу “Нотатки фенолога”

Дочекалися. Під небом зацвіла осіння рана –
В золотій оселі смутку не живу, а розкошую.
Трохи полум’я вмістила у пейзаж віконна рама,
І поки ще палахкоче світоч дерева ошую.

Доростаємо. І листя щораз більшає в господі.
І коли ступаю листям, відчуваю, що існую.
От і знов – поважчав досвід, ніби камені насподі,
Та поки ще добре чую голос брата одесную.

І снується павутина, мов первинний і невинний
Біль невпійманого слова, що прониже до кісток.
І за першим поворотом хтось, уже мені невидний,
Підбере летюче слово, що тремтить, немов листок…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Юрій Андрухович – дочекалися