Юрій Андрухович – Коло

Місто немов сузір’я.

Як часто, блукаючи, йшли ми
На світло домів, від яких
Не лишилося й каменя!..
І хто нам повірить, що йшли ми на світло?

Як часто шукали ми гирло,
І міст, і причал
В опівнічних пустинях дворів,
Та хто нам повірить, що річка була тут?

Тільки крізь нас переходять міста
У непам’ять.
Ми вимовляємо їх
І знаходимо іншими. Втім,
Вранці виходиш на площу і все пізнаєш:

Липи в час доцвітання стоять золоті,
Безгомінні.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Патріотичні мотиви в поезії думи.
Ви зараз читаєте: Юрій Андрухович – Коло