Юрій Андрухович – Юрцьо дрогобич

Юрцьо дрогобич, на прізвисько теж Котермак,
Поночі крався v вежу, з якої все видко, –
Сходи рипіли, тремтіла над оком зоря.
Все, що ти можеш, – пізнати невидимий рух
Війн і чуми, і вогненних коліс
На темному атласі ночі.
Все, що ти годен, – здійматись у вежу,
Папі писати цидулу про недорід
І розмовляти латиною там,
Де від тебе чекають самопожертви.

Пахло щурами. З вежі виднівся космос.
Юрцьо, ректор Болонського etcetera,
Бачив у небі всілякі країни світу.
Все, що ти бачиш, – хіба що хвіст
Від комети, яка розцвіла
Над чернечими снами Європи.
Все, що ти видиш, – хіба що качан,
Дірка від бублика, слід чумацької валки,
Що споконвіку мандрує в нікуди
З пахучих вогнем україн.

Спурхнули нетопирі. Юрцьо побачив
На небі дрогобич: залатаний мертвими мур,
Два костели, дзвіниця і церква св. Юра.
Все, що ти здатен, – закрити при цьому очі.
Згусла в сорочці рана, дірка понура,
Всмоктує в тебе таємні пророцтва ночі.
Все, що ти знаєш, – калач, переламаний навпіл,
Не зліпиш докупи. дні твої, наче вода.
Небо запнулося чорним. дописуєш папі:
Сього року, здається, знову рушить орда…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Юрій Андрухович – Юрцьо дрогобич