Леся Степовичка – Балада про чорного і білого янгола



Липневої нічки зустрілась я з янголом близько
Торкнувся легенько крилом, мовив голосом тихим:
Побудь, мов, зі мною, приємне твоє товариство,
У плавнях орільських ми знайдемо радість і втіху!

Рука льодяна мого серця палкого діткнулась,
Холодні вуста усміхались так ніжно й принадно,
Не зчулась душа, як спокою і волі позбулась,
І, відчаєм гнана, пішла до Ріки на пораду:

“Ореле, матусю, рятуй, моя пристрасть – мов пастка,
Висушує спрага, жага невгамовна і згуба.
Який він вродливий, який неземний і прекрасний!
І

все ж він жартує і зовсім мене він не любить.”

Й шепнула Орілька: “Лети, моя донечко, далі!
Ти, бідна, не білого янгола, чорного стріла.
Той чорний лиш тішитись буде з твоєї печалі.
А білий, де, знаєш сама, його скурта обсіла.

Шкодуй, моя донечко, серця на любощі зайві,
Не пий, моя донечко, з глека цього – він порожній.
Не схиб, бо часу в тебе мало для праці зосталось,
Нехай він іде собі геть, янгол тьми подорожній!

До білого линь, і молися, якщо він озветься,
І слабкість спокутуй свою, і благай про натхнення!
Бо янгол той чорний – спокуса земна, що минеться,
А янгол той білий – Покликання Вище, поетко!”

… Облудлої хтивості пута ослабли, і тіло
Оману дурну подолавши, злетіло над плесом.
І янгола чорного тінь у воді розчинилась.
І янгола білого усміх сяйнув в піднебессі…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Художній опис щоденника.
Ви зараз читаєте: Леся Степовичка – Балада про чорного і білого янгола