Павло Мовчан – Вощане щастя



Життя нам щастя обіцяло…
Воно ж, мов усмішка швидка,
Торкнувшись губ, мигцем розтало,
Стекло по битих черепках.
Але ж… листочок тополиний,
І гіркуватий сік трави,
І в пучках скорена стеблина,
І дух ширястий жаливи –
Є складниками того щастя,
Якого не помітив ти,
Бо зір навиклий до контрастів,
Язик – до слади й гіркоти…
Не впізнане на смак, на дотик
І не означене, воно
Торкалось, мов вербовий котик,
Солодким прикидалось сном.
То завмирало мінералом,
Світилось рівно, мов кристал,
Росою в очі зазирало,
Ламало дзеркала овал.
Вощане щастя… в ньому можна
Втопити губи, крик втопить;
Життя ж своє в стільник порожній
Розлить і щастям запліднить…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір на тему я уявляю майбутнє людства.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Вощане щастя