Табу
Табу (полінез. “many”) – заборонене слово на підставі релігійних, моральних, політичних та ін. чинників. З погляду теорії психоаналізу – витіснені у підсвідомість людські інстинкти, які призводять до неврозів. Т. має давню, від архаїчних часів, традицію, коли певний тотем задля запобігання можливої кари з його боку не називався своїм іменем, скажімо, ведмідь. Цей же принцип спостерігається у драмі Лесі Українки “Лісова пісня”, де постають персонажі (“Той, що греблі рве”, “Той, що в скалі сидить”, наділені табуйованими рисами
Той, що легкість дав сарні,
А бджолам квіти золоті
І кігті сталені для рися,
Слова співучі дав мені
(Б.-І. Антонин).
Т. поширюється також за тоталітарних режимів, спонукаючи митців до “езопівської мови” (Юрій Клен: “Лягає велетенська тінь / низької постаті у кепі / на простір царських володінь”). У такому аспекті написано чимало поезій В. Симоненка, зокрема “Брама замку Стюртів”, де вгадується справжня комуністична дійсність:
Дикими, незнаними речами
Марить брама у тривожнім сні,
Де сторожа брязкає ключами
І скриплять ворота захисні.
Привиди з кривавими мечами,
У накидках чорних, ніби ніч.
Граються безформними м’ячами –
Головами, знесеними з пліч.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Авторський коментар Авторський коментар – тлумачення автором певних слів, фрагментів чи сюжетних ліній свого твору у вигляді приміток та пояснень. Наприклад, Юрій Клен коментував деякі поезії своєї збірки “Каравели” (Прага, 1943), розкриваючи історію їх написання (“Кортес”, “Вікінги”, “Сковорода”), зіставляючи редакції (“Жанна д’Арк”) і т. п....
- Алонім Алонім (грецьк. alios – інший, опута – ім’я) – друге ім’я особи (Юрій Георгій; Юрій Клен, “Колись страшну потвору Переміг /Святий Георгій у яснім шоломі” ; Є. Маланюк, “Ось світлий Юрій над забитим гадом, /Над тим, що звалось “І Петербург”; географічного об’єкта (Г. Чупринка, “дід дніпро, дніпро-Славута/смертно зблід”); слова не з спорідненим, а з тотожним […]...
- Семенко Михайль – Серце рветься Лягає сум і серце б’ється, Згадаю як літа старі. Пусти – і зразу понесеться, Куди – не знаю, а мерщій В глибоке небо серце рветься, В широкий молиться простір. 10. XI. 1910. Київ...
- Умовчання, або Апосіопеза Умовчання, або Апосіопеза (грецьк. aposioptsis – мовчання) – стилістична фігура, яка фіксує незакінчену, зненацька обірвану думку, підкреслює натяк на особливу ситуацію, що потребує делікатності, неординарного розв’язання. У. вживається у всіх літературних жанрах, найчастіше – в поезії, де витворюється інтимна атмосфера спілкування: Будь мені, як тая біла дама, Що по замку в тиху північ йде, Будь […]...
- Семенко Михайль – Молоді авіатори Я вітаю вас, молоді авіатори, І тепло стискую руки. Зсунувся штучний екватор, В мого порога виріс бамбук. Я освітлюю блиском серця бензинного Шум пропелера й шкіряне кепі. Руште все огороджене незмінно – Інтернаціональте степ! 1918. Кибинці – Київ...
- “НЕОКЛАСИКИ” – Літературне угруповання “НЕОКЛАСИКИ” На відміну від інших груп, “неокласики” не дбали про своє організаційне оформлення і не виступали з ідейно-естетичними маніфестами. Проте їхня присутність у літературному житті була доволі вагомою, що позначилося не лише на творчому рівні, а й під час літературних дискусій 1925-1928 рр. Неокласицизм – течія в літературі та мистецтві, що з’явилась значно пізніше занепаду […]...
- Життєпис Юрія Клена Юрій Клен (1891 – 1947) Юрій Клен (псевдонім Освальда Бургардта) – український поет, перекладач, літературний критик. Народився 4 жовтня 1891р. у селі Сербинівка на Поділлі. 1911р. вступив до Київського університету, де дістав грунтовну філологічну освіту. Вже в 20-ті роки розкрилися ті особливості його манери письма, які зближували Юрія Клена з неокласиками: досконале володіння мистецькою формою, […]...
- МУР – Літературне угруповання МУР (МИСТЕЦЬКИЙ УКРАЇНСЬКИЙ РУХ) Восени 1945 р. на західнонімецьких землях сформувався МУР (Мистецький український рух), до складу якого увійшли вчорашні “пражани” (У. Самчук, Є. Маланюк, Юрій Клен (О. Бургардт), О. Лятуринська), поети Західної України (Б. Кравців, С. Гординський, Ю. Косач та ін.), наддніпря – нці, котрі здебільшого перебували у таборах “насильно переміщених осіб” (скорочено – […]...
- Децима Децима (лат. decima – десята), або Еспінела (за прізвищем іспанського поета XVI cm. В. Еспінеля) – десятирядкова строфа зі сталою схемою римування: аббааггддг. Перший чотиривірш мав зав’язку ліричної колізії, останній – її розв’язку. д. вживалася в іспанській поезії і як віршована форма глоси. Подеколи, передовсім у російській поезії (Г. державін, О. Радищев), терміном д. пойменовували […]...
- Павло Мовчан – “Спливає цегла в глинища з соборів… “ Спливає цегла в глинища з соборів, Та тінь хреста літає нерозтанно, І погляд підіймається угору, Де клен росте розпачливо на бані. Ти нас відкинувсь? Ми тебе – зреклися? Вінча безглуздя храмова руїна. Зливаються у нуль цегляні числа,- Ми ще живі, та мертва вже країна… Вростає корінь в помисли високі, З руїни духу випиває силу; Собор […]...
- Евфемізм Евфемізм (грецьк. euphemismos, від еu – добре maphemi – кажу) – благозвучне слово або вираз, вжите для заміни непристойних, небажаних чи заборонених. Має давнє міфологічне коріння, коли не дозволялося називати певний тотем; власне – різновид табу, стилістичний прийом, близький до перифразу, витворений культурою народного світобачення (так, “ведмідь” досі має евфемічну назву “вуйко”). досить часто Е. […]...
- Центон Центон (від лат. cento – клаптевий одяг) – стилістичний прийом, який полягає в уведенні до основного тексту певного автора фрагментів із творів інших авторів без посилання на них. Такими видаються поезії Юрія Клена, засвідчуючи культурологічну основу та глибоку інтелектуальну пристрасть в естетичному переосмисленні мистецьких явищ, духовного багатства української та світової літератури. Так, в епопеї “Попіл […]...
- Хор лісових дзвіночків (уривок із поеми) – Тичина Павло Уривок із поеми Ми дзвіночки, Лісові дзвіночки, Славим день. Ми співаєм, Дзвоном зустрічаєм: День! День. Любим сонце, Небосхил і сонце, Світлу тінь, Сни розкішні, Все гаї затишні: Тінь! Тінь. Линьте, хмари, Ой прилиньте, хмари, – Ясний день. Окропіте, Нас нашелестіте: День! День. Хай по полю, Золотому полю, Ляже тінь. Хай схитнеться – Жито усміхнеться: Тінь! […]...
- Павло Мовчан – “Від листопаду вседенного… “ Від листопаду вседенного, Від неба надто голубого, Від яблука – така студінь, Що, наче кригу, власну тінь Б’єш закаблуком – і дзвенить… Яка холоне жовта мить! В бадиллі жил, в загуслій крові, В очах – дрімає жар любові, А в голосі – густі меди… Сніги, о доле, відведи! Листки на дзеркалі води Відтінюють глибокий холод […]...
- Андієвська Емма – Вігілії XXXII Із книги Вігілій Вхід? Брама смерти? Світловий пілон? Не обрій, а суцільний – в гніздах – хрускіт. Й ледь – річище і тінь від тамариска. Світ – перекотиполе і полин, Ліхтарня. Пристань. Водяна пила Півмісяця, що – помисли – на ряску (Тлін – чи неіснування гумореска?), І тиша у пітьмі, як ацитилен. Як тяжко душу […]...
- Дмитро Павличко – Імперія З домовини встає упириця, Вовча паща на людськім єстві, Гострі зуби і кігті, мов криця, Очі – темні дірки в голові. З домовини підводиться постать Велетенська – плічми до небес. Цілий світ її лютить і злостить, І гарчить вона, й виє, мов пес. І стоїть вона десь на Уралі, Але тінь її вкрила Париж, Де […]...
- Неокласицизм та неокласики в українській літературі Неокласики – група українських поетів та письменників-модерністів початку XX століття. На відміну від інших груп, “неокласики” не дбали про своє організаційне оформлення й не виступали з ідейно-естетичними маніфестами. Проте їхня присутність у літературному житті була досить вагомою, що позначилося не лише на творчому рівні, а й під час літературних дискусій 1925-1928 рр. Неокласицизм (з грецької […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Бджола Лисніє липовий, липневий липець, Липучий і лискучий в білім збанку. В нім розтопились зорі на світанку І пахощі левад, квітчастих китиць. Над озером пахучим, золотавим Дзеленькає маленькая бджола. На брезклі брижі жовтого чола Лягає тінь її пружком імлавим. Мов квітка, розхиляє, п’яна цукром, Крил пелюстки, а рідина густа Маленькі ніженьки хватає цупко. І крильцями пішла […]...
- Художній простір і час – визначення Відображаючи дійсність, мистецтво не може не відображати і часопросторові форми її існування. Простір і час у мистецтві – це універсальні визначення художнього образу. Специфіка художнього простору полягає в тому, що він є художньо-відображеним простором і має естетичний зміст. Митець у своєму творі, відтворюючи реальний простір, разом із тим формує певний художній простір, у якому відбуваються […]...
- Ономатопея Ономатопея (грецък. onomatopoeia – звуконаслідування) – імітація засобами мови різних позамовних звукових явищ (дзижчати, гавкати, кудкудакати, туркотіти тощо). Прямий вияв 0. як зв’язку звучання і його змісту спостерігається в казках, загадках, скоромовках, наприклад: “Кум-кума, бузька нема, а ми тому раді-раді… ” В художньому тексті 0. як евфонічна фігура вживається рідко: Хлип… хлип… Дайте мені на […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Романтизм Над морем в хмарах марить чорна галич, Ліричний місяць потопає в тінь. І дикі скелі й синя далечінь. Пливуть похмурі Байрона ушкали. В городі в темну ніч самітний Вертер На зір вазі сам важить світ і серце Своє й сумує, що живе, не вмер ще. О ти, покрово хворих серць, о смерте! Є два світи: […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Прочитан Уздовж причілля тінь лягає вогко, А коло брам розколений колодязь, У землю встромлений, немов колода, Зеленим, молодим сміється мохом. Патлатий, кучерявий прочитан Руками обіймає червінь цегли Та головою похитує легко Над проминанням людських правд й оман. В труні віків лягли дні юні замку, Минувшини обвило листя клямку, Та й, може, сотий сніг на полі тане, […]...
- Юлія Алейнікова – Геть простір, геть цей клятий простір Геть простір, геть цей клятий простір, Геть стіни, перехрестя і поля… І це життя не схоже вже на розстріл, Є ти і я, є просто ти і я… Не чуючи твій тихий, ніжний шепіт, Я знатиму усі твої думки… І світом неймовірним і безмежним, Ми станемо єдиним, я і ти… Ми, кажуть, і насправді маєм […]...
- Артурівські легенди Артурівські легенди – народні легенди кельтів Уельсу, які започаткували низку поетичних творів. В їх осередді – образ Артура, одного із бриттських королів (V-VI ст.), які боролися проти англосаксонських завойовників. Історичного Артура згадують кельтські та бретонські барди, починаючи з VIII ст., в “Історії королів Британії” (близько 1137) латинського хроніка Гальфріда Монмаутського. Перекази про ідеалізованого Артура та […]...
- Апокаліпсис нашого часу (за творчістю Ю. Клена) Завдяки тому, що Україна отримала незалежність, наша культура переживає справжній бум знахідок. Ми згадуємо забуті імена письменників і поетів, істориків і науковців, які протягом багатьох років намагалися витравити з пам’яті українців. Однією з таких постатей є Юрій Клен – літератор-інтелігент, справжній патріот Батьківщини. Юрій Клен – це літературний псевдонім Освальда Бургардта. Літератор був людиною мирної […]...
- Павло Мовчан – “Тінь чиста, прагнучи сполуки… “ Тінь чиста, прагнучи сполуки, Летіла, розпростерши руки, Щоб в полі перейнять мене, – В шовковій оболонці звуку – Ядро ж у неї кам’яне… Вона швидка, як світ, широка, – Летіти буде, ще допоки – Не обійду, не розминусь… Коротять відстань квапні кроки – Чи ж неминучий цей союз… Чи сонце зменшилося вдвічі? Чи звузилися, може, […]...
- Анахронізм Анахронізм (грецьк. ana – вверх та chronos – час) – культурно-історичні, хронологічні та інші невідповідності у художньому творі, зумисне чи мимовільне привнесення в літературний текст невластивих певній добі застарілих поглядів, звичаїв, суджень, лексики. Так, у драмі В. Шекспіра “Юлій Цезар” мовиться про дзигарі, яких не могло бути у Стародавньому Римі. Юрій Клен, пишучи про соняшник […]...
- Юрій Клен, життєвий і творчий шлях Реферат на тему: Юрій Клен, життєвий і творчий шлях (1891 – 1947) Юрій Клен (Освальд Бургардт) народився на Поділлі, у селі Сербинівці 4 жовтня 1391 р. І сім’ї купця Фрідріха Бургардта та прибалтійської німкені Каттіни Сідонії Тіль. Батьки виховували дітей в атмосфері шанування рідної мови та звичаїв, і водночас – у дусі любові до України, […]...
- Павло Мовчан – “Упрозтяж полотно… Стоять сніги високі… “ Упрозтяж полотно… Стоять сніги високі… Цей колір доброти благовістив нам спокій, І далеч об’явилась жаданим відкриттям, Що й прочитати можна приховане життя. Не зовнішньо-позірне, а те, що за лицем, Написане по сріблу молочним олівцем. Немає літер – жести, і струми почуттів, І неділимі звуки ув оболонках слів… У достеменній мові епітетів нема, Бо слово краде […]...
- Схематичність літературного твору Схематичність літературного твору – одна з основних властивостей літературного твору, яка випливає з його мовної природи, зокрема з умовності й асинхронності знаків усної і писемної мови, а також з природи зображеного у творі світу. Особливість мови полягає в тому, що вона позначає явища загально і неокреслено, а твір представляє окремі постаті і події шляхом відбору […]...
- Павло Мовчан – “В голосі вітру вчувалися зміни… “ В голосі вітру вчувалися зміни, Ніби напнулось товсте полотно: Падали мури, рушились стіни, І вивільнялось з лушпиння зерно. Псалми почув був провіяним слухом, Ніби хтось холод з грудей видихав, І полотно уповільненим рухом Разом з тобою в сувій загортав… Зором побіленим далеч побачив, Рухалась вітру туга течія: Знизу – холодна, а зверху – гаряча І […]...
- Оронім Оронім (грецьк. oros – назва окремих гір, кряжів, опута – ім’я) – назва гірської місцевості, у художній літературі подеколи набуває алегоричного чи символічного значення: “Парнаських зір незахідне сузір’я” – М. Зеров. Іноді 0. уподібнюється до високого ідеалу (“Мій недосяжний Монсальваж” – Ю. Клен), набуває конкретного змісту, як у пророчому зверненні І. Франка до України: “Труснеш […]...
- Відповідь на контрольне питання До творчості Ю. Яновського У чому проявляється романтичне світобачення Юрія Яновського? Юрій Яновський – один із найяскравіших представників неоромантичної течії в українській літературі. Герої його творів – натури сильні, вольові, але разом з тим піднесені, романтичні, їхніми діями керує революційна ідея, а особисте відступає на другий план. “Злива почуттів”, емоцій переважає у творах письменника. Юрій Яновський був романтиком, мрійником […]...
- Павло Мовчан – Краплина Краплино медова високого цвіту, У дзеркалі літа тебе запримітив. Очей не зведу, і мій зір вогкуватий Занурений глибоко в синь непочату. Ой квітко, хоч раз нахилися до мене Із сутінків довгих, з туманів зелених. В марнотах зусилля назустріч ступити Спромігся до себе лиш тінь прихилити. Між нами не простір, а прірва-німиця, Повітря розріджене рідить зіниці, […]...
- Звукопис Звукопис – у літературному, передовсім поетичному, мовленні – система звукового інструментування (алітерація, асонанс і т. п.), спрямована на створення звукового образу: “Над бором хмари муром” або “Тінь там тоне, тінь там десь” у П. Тичини. Проблемою створення звукового образу цікавилися символісти, намагаючись виповнити свою лірику музичними елементами (див.: “Блакитна Панна” М. Вороного), з певними звуками […]...
- Семенко Михайль – Я сам Ви розумієте? – Я не можу спать. Ви знаєте? – Я ночі не сплю! Мій мозок – символічний автомат. Я пишу грамоту королю. Місто стихне погасаючим сном,- Я звертаюсь до незнаних – вас, Останній трамвай продзвенить за вікном, Тоді надходе передзначений час. І заколишеться тінь силуетом міцним, І забушують повстання в гарячій голові. Я даю […]...
- Павло Мовчан – Роздуми Час хутра минув, проступаюча зелень На повсті густішає, ширша щодня, Крильми одкидав перелітний метелик, Немов свою тінь на землі обганяв. Під вигином неба душа прямостійна Навшпиньки стає, аби хмари сягнуть, І вітру степлілого хвиля олійна Лягає на плечі, щоб постать зігнуть. На новому колі, на тім узвороті Не можу збагнути нічого про час: Це грудочка […]...
- Біографія Юрія Будяка БУДЯК (ПОКОС) Юрій Якович (1879-1943) Народився в с. Красногірка Костянтиноградського повіту Полтавської губернії. Молодим офіцером російської армії добровольцем брав участь в англо-бурзькій війні 1899-1901 рр. на боці бурів. Врятував життя від розтерзання бурами полоненого молодого англійського військового журналіста Уінстона Черчілля. Пізніше сам потрапив у полон до англійців і разом з У. Черчіллем поїхав до Великобританії, […]...
- Гротеск Гротеск (фр. grotesque – химерний, незвичайний, від італ. grotta – грот, печера) – вид художньої образності, для якого характерними є: 1) фантастична основа, тяжіння до особливих, незвичайних, ексцентричних, спотворених форм (звідси, зв’язок Г. із карикатурою й огидним); 2) поєднання в одному предметі або явищі несумісних, різко контрасних якостей (комічного з трагічним, реального з фантастичним, піднесено-поетичного […]...
- Перевтілення Перевтілення – вживання однієї людини у внутрішній світ іншої, тимчасова ідентифікація з нею, виконання її рольових функцій. У літературознавстві термін П. вживається для пояснення психологічного механізму переходу фізичного автора на позиції автора текстуального, оповідача, розповідача, ліричного героя, персонажа тощо. Письменник немовби змінює маски, розігрує ролі різних художніх суб’єктів, тобто перевтілюється у ці постаті. Внаслідок цього […]...
Дон кихот доблесний лицар чи божевiльний.