Павло Мовчан – “Про зяючі дні непрожиті… “

Про зяючі дні непрожиті,
Про дні дуплуваті
На спогад лишилися
Кім’яхи вати.

Проціджуєш подих крізь неї,
Згортаєш, мов іграшки, дати:
Чужі ювілеї,
Свої марнотратні утрати,
Безглузді ідеї…
І тішишся думкою –
Все надолужити зможеш.
Ще рік… нехай два,
І ти порожнечу
На іншу – таку ж
Перемножиш.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Літня пора в лісі твір.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “Про зяючі дні непрожиті… “