Юрій Андрухович – Спокушання

Лукавий біс, породжений хвалою,
Липкий та сласний, сотворив туман
І, зграбно зістрибнувши з аналою,
Повів тебе в сади своїх оман…

Ти бачив силуетів довгу свиту,
Непевну і розмиту, як мара,
І ти гадав, що то – картина світу
Або принаймні хоч дотепна гра –

Лягали на папері чемно й штивно
Уламки поз, гримас, і слів, і сліз,
А біс тебе під’юджував активно
І, генієм назвавши, в душу ліз…

Аж поки не набрид і став муторним.
Так вичерпав себе твій з ним роман –
Він обернувся акробатом чорним
І поволік, мов шлейф, отой туман.

І що ж тепер? Ти – сам собі предтеча,
До слів і сліз торуєш перший слід…
Та що, як за туманом – порожнеча,
А не живий і вистражданий світ?..


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Юрій Андрухович – Спокушання