Компанієць Лідія – Сестрички-невеличкі (Збірка)
Віршики та забавлянки
На горбку зеленому
На горбку зеленому, на горбку –
Біла хата-мазанка у садку.
Коло неї – вишеньки наливні,
Понад нею – сонечко день при дні,
А за нею – стежечки з краю в край,-
Це моя домівочка,
Рідний край.
Тут лелеки крилами лопотять,
Тут веселі дощики хлюпотять,
Тут шумлять над річкою явори,
І росту за ними я
Догори!
Весно, красна весно!
– Весно, красна весно!
Що ти нам принесла?
– Хлопчакам – кленові дудки,
А дівчаткам – по віночку
Із любистку,
З хрещатого барвіночку!
Галя
Походжає у неділю
Галя по садочку
У мережаній сукенці,
В пишному віночку.
Той віночок – з нагідочок, –
Глянуть любо-мило!
Брошку з мальви
До сукенки
Галя почепила.
А на шию – із калини
Два разки намиста.
В кого ж Галя удалася
Така дженджуриста?
Зелений шум
Зодягнув лісочок
Зеленую шубу,-
Повно у лісочку
Зеленого шуму!
– Шуме, шуме, здрастуй!
Чом ти зеленастий?
– А тому, що в мене
Вся рідня – зелена:
Клени та дубочки –
То мої браточки,
Молода травичка –
Дорога
Деревій та м’ята –
Любі мама й тато,
Верес та кульбаба –
Мої дід та баба!
Ковалівна
– Звідкіля ти?
– З Яворова.
– А чия ти?
– Ковальова.
В мене тато коваль,
І дідусь був коваль,
І мій брат – коваленко.
– А як звуть тебе?
– Оленка.
– Ну, бувай!
Рости здорова,
Ковалівно з Яворова!
Тимко
Ще здаля малий Тимко
Старших забачає.
Він “добридень” їм дає,
Шапочку знімає.
Кажуть люди про Тимка –
Ач, хлопчина гречний
В нього й матінка така,
Увесь рід статечний!
Лежить Василь на припічку
Лежить Василь на припічку,
Держить кота за ниточку:
– Тпру! Стій, сивий коню!
Ось тебе я засупоню,
Запряжу у бабин віз,
Та й поїдемо по хмиз!-
А коточок як занявка:
– Я – Вуркотик,
Не коняка!
Хвора пташка
Сидить пташка на жердині
Хвора та похила:
Бігла боса Через просо,
Ніжки ознобила.
Несе матінка-шпачиха
Їй із лугу ліки.
– Не йди боса
Через просо,
Взувай черевики!
У неділю
Хлопчаки пішли до річки,
А дівчатка по сунички,
А бабусі у садок
Під черешню в холодок.
Я одна лиш не гуляю:
Хвору лялечку люляю.
Пішла мама на базар
Пішла мама на базар
Та й купила гусочку.
А в гусочки довгі крила,
А гусочка біла-біла.
– Га-га-га!
Пішла мама на базар
Та й купила качечку.
А в качечки чорна спинка,
До пір’їночки пір’їнка.
– Кря-кря-кря!
Пішла мама на базар
Та й купила кізочку.
А в кізочки круті ріжки,
А в кізочки тонкі ніжки.
– Ме-ме-ме!
Стало в нашому дворі
Галасливо, весело.
Чути в нашому дворі
З ранку і до вечора:
– Га-га-га!
– Кря-кря-кря!
– Ме-ме-ме!
Ой ти, дівчинко…
– Ой ти, дівчинко-
Семиліточко,
Ти коли зросла,
Наче квіточка?
– Сили в сонечка
Я набралася,
Теплим дощиком
Умивалася.
Теплим дощиком
Умивалася,
В мами борщиком
Годувалася!
А у нас – диковина
(побрехенька)
А у нас – диковина:
Цуценя підковане!
Скаче, бігає полями,
Цок-цок вухналями!
Якби добрий батіжок
Та дубове дишло,-
Із отого цуценяти
Конячина б вийшла!
Нова спідничка
Я по траві ходила,
Спідничку заросила.
Сварила мене мама,
Сварила-говорила:
– Ой, донечко-недбахо,
Яка ти незугарна:
Була ж ота спідничка
Новісінька та гарна!
Я мамі відказала:
– Уже ж весна настала:
Як тільки сонце блисне –
Моя спідничка висхне!
Андрійко
Хлопчик робить перші кроки,
Йде – хитається,
Кривуляє за тиночок,
Усміхається.
А надворі – повінь, повінь,-
Квітень квітиться.
В оченятах у Андрійка
Сонце світиться.
Не боїться бравий хлопчик
Криги-повені.
Ой тюпайте, чоботята,
Хоч не ковані!
Півниченько
У пташник сховались кури
Дощ іде, хлюпоче.
Тільки півник гребенястий
Утікать не хоче.
Ще й співає-примовляє,
У калюжі йдучи:
– Не боїться півниченько
Ні грому, ні тучі!
На лужку
На лужку, на лужку –
Сірі гуси у кружку.
Поблизу, поблизу –
Дитинчата в холодку.
Сірі гуси гелготять –
Пити-їстоньки хотять.
Дитинчатам – байдуже,
Бо поснідали уже.
Сірі гуси гелготять –
Покупатися хотять.
Дитинчатам – байдуже:
Покупалися уже.
Підійшов до них гусак:
– Га-га-га! Та як це так?
Ви поснідали уже,
Покупалися уже,
А за нас вам байдуже?
Підхопились малюки:
– Гайда, гуси, до ріки!
Поженем вас на попаску –
Пийте воду,
Їжте ряску!
Чом, галявинко, не весела?
– Чом, галявинко, не весела,
Чом, галявинко, не зелена?
– Як же мені зеленіти,
Коли мене цапки зрили,
А хлоп’ята столочили
Отакенними ножищами,
Чоботами-чоботищами?
– Чом, галявинко, не весела,
Чом, галявинко, не зелена?
– Як же мені зеленіти,
Коли мене гуси збили,
А дівчатка походили
Отакісінькими ніжками,
Туфликами-босоніжками?
Хмара поле вкрила
Хмара поле вкрила –
Поле зашуміло,
Колосок хитнувся –
І дощик линувся:
Закапотів над квітами –
Прив’ялими, невмитими;
Над житом і над гречками
Пролився озеречками;
І задзюрчав потоками,
Щоб ми по них потопали!
Чи у вас, як у нас?
Чи у вас, як у нас,
Квіти квітнуть пишно?
Чи у вас, як у нас,
В дитсадочку втішно?
– Чи у вас, як у нас –
Музика щоранку?
Чи у вас, як у нас,
Вишні до сніданку?
Чи у вас, як у нас,
Грають та сміються?
Чи у вас, як у нас,
Хлопчики не б’ються?
Погана погода
– Мила доню, йди по воду!
– Як же йти в таку погоду?
Палить сонце,
Дме вітрисько,
До криниченьки – неблизько:
Сонце личко попече,
Вітер кіску посіче!
– Катю! Гайда в гай по квіти!
Загукали з двору діти.
Катя скочила умить:
– Мамо, мамочко, пустіть! –
Каже мама:
– Ой ти, шкодо!
Подивись, яка погода:
Палить сонце,
Дме вітрисько,
А до гаю йти неблизько:
Сонце ж личко попече,
Вітер кіски посіче!
Сестрички-невеличкі
– Котику-коточку,
Де ти був-побував?
– У сестричок-невеличок
Гостював, гостював.
– А скажи-но, котику,
Коли ласка твоя:
Як сестричок-невеличок
На ім’я, на ім’я?
– Перша – Настя,
Друга – Катерина,
А третя – Марічка,
Найменша сестричка.
– А скажи-но, котику:
Пригощали тебе?
– Настя – черствими млинцями,
Катерина – штурханцями,
А Марічка мала
Каші з маслом подала!
– А скажи-но, котику:
Проводжали тебе?
– Старша, Настя,- до дверей,
Катерина – до сіней,
А Марічка мала
Аж додому провела!
Майстрихи
В бусла та буслихи
Донечки – майстрихи:
Встануть вранці-рано,
Сядуть на поляні
Прядуть помалу
Пасмочка вовняні.
Що виведуть нитку –
Татові на свитку,
Що другу нитинку –
Мамі на хустинку,
А ниточки-лишки –
Собі на панчішки.
Стрілець
А в нас хлопчик – стрілець:
В піч устрелив –
Збив горнець.
Борщик перекинувся,
А дідусь розгнівався:
– Ох і непосидо ти!
Що ж тепер обідати?
Плаксун-трава
(колискова)
– Ти чому, плаксун-трава,
Колисанку оплела,
Колисанку оплела,
Всю сльозами залила?
Я тебе, плаксун-трава,
Ухоплю за вихорець,
Ухоплю за вихорець
Та й закину на бугрець.
Тож покинь-бо сльози лить –
Немовля в колисці спить!
Три доні
Гойда-гойда, гойдашечки!
Є три доні в комашечки.
Одна хату замітає,
Друга кофточку латає,
А ледаща-непутяща
Поміж квітами літає.
До роботи не береться,
Каже: – Платтячко зімнеться!
Наловила баба щук
(забавка)
Чук, чук, чук, чук!
Наловила баба щук.
Роздивилась в казані –
То не щуки, а лини!
Чук, чук, чук, чук!
Наловив дідуньо щук.
Роздививсь у казані –
Знов не щуки, а лини!
Чук, чук, чук, чук!
Обійдемось і без щук.
А линки, а линки
Повминаєм залюбки!
Вів я чорного вола
(потішка)
Вів я чорного вола –
Прив’язати до кола.
– А де ж той віл?
– Комар його з’їв.
– А де ж той комар?
– Водичку товче.
– А де ж та вода?
– Молоком тече.
– А де молоко?
– У море влилось.
– А море оте?
– Вогнем зайнялось.
– А де ж той вогонь?
– Залив казанець.
– А що в казанці?
– Утопивсь брехунець!
Вівчарик
То не хмара долину вкрила,
То овечок отара біла.
Плаєм, травами весняними,
Йде вівчарик поперед ними.
Він овеченьки переймає,
Три флояри в руках тримає:
Що одна флояра – кленова,
Друга, меншенька,- ясинова,
А найменшенька – бузинова.
Як заграє хлопчак у кленову –
Звеселить він усю діброву;
Загуде в ясинову флояру –
Піде пісня його по яру;
А почне в бузинову грати –
Вчує хлопчика рідна мати
За розложистими долами,
Полонинами та горами…
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Митець і суспільство в новелі intermezzo.