Павло Мовчан – Вибір

Ой світе, світоньку, чи ти мені наснився,
А чи судився літнім, як бджолі?
Я лугом брів і щедро заросився,
На рукаві пилок, як на крилі…
І голос супроводжував гудючий:
“Куди ти, чоловіченьку минучий,
Куди ти йдеш, пошукуєш чого?
Куди несеш у рукаві вогонь?
Куди ти йдеш – попереду ж зима,
Вона ж до кістки все живе пройма,
Тебе розколе аж до серцевини
Сталевим лезом гострої крижини… .-
І тріщину повздовжню я відчув,
Коли у холодку було заснув…
Прокинувся, дивлюсь – вогню немає,
Він п’ятикрило в небо відлітає…
І плоть моя була, як деревина,
І тріщина, мов риска з-під вуглини,
Ділила гострим болем пополам:
Ось тут зима, а літо – ген аж там…
Хотів я риску змити – не змивалась,
Діливсь від дотикання кожен палець,
Вода ділилась і земля – навпіл:
Оце для снігу, а оте – для бджіл…
І пам’ять, ніби череп, розкололась,
І долинав роздвоєний вже голос:
– Чого спинився, далі не мандруєш?
Рояться бджоли – ти хіба не чуєш?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Творчість олеся гончара у світовому контексті.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Вибір