Таня Гелетюк – Вона – це все життя!

Ми дві частинки цілого, Одного й неподільного, До болю в серці рідного, Святого й нерозривного! Дві крапельки роси, Два ангела земних, Ми дві сльозинки маминих, Два погляди ясних. Сумні, щасливі, радісні, Живемо і кохаємо,

Наталя Гуркіна – Горіхова лічилочка

Вчепилися до білочки Горіхові лічилочки. Не дають їй їсти й спати Спонукають рахувати: Перший, другий, третій, п’ятий… Одинадцятий… двадцятий… Всі горішки полічила, І тоді лиш відпочила.

Тарас Шевченко – Сестрі

Минаючи убогі села Понаддніпрянські невеселі, Я думав: “де ж я прихилюсь? І де подінуся на світі?” І сниться сон мені: дивлюсь, В садочку, квітами повита, На пригорі собі стоїть, Неначе дівчина, хатина, Дніпро геть-геть

Вірш Миколи Руденка – За вікном голоси, голоси

За вікном голоси, голоси – То весілля вже третій день. І, здається, на всі часи Сміху вистачить та пісень. Грає скрипка та бубон б’є. Хтось запрігся в старенький віз. Давній звичай велить своє: Батька

Дмитро Загул – HEIMWEH

Десь до осель далеких, Аж за дністер і Збруч, Летить наш тужний клекіт, Як журавлиний ключ, Летить, як той трикутник, Над зеленню озер, До друзів незабутніх, До стомлених сестер. До нас їх крик донісся,

Юрій Андрухович – Повчальна травнева прогулянка

Що ж ходімо по розпеченому гравію Ці надозерні городи й будиночки – Сумовитий симбіоз красивого й корисного Де гостро пахне водою зів’ялою Розсадою й добривами Де поодинокі півонії Творять неподільне ціле з кропом І

Павло Мовчан – “Тебе ліпили протяги в степу… “

Тебе ліпили протяги в степу, Дух облягала трав’яна сорочка, Видющою відчувши плоть сліпу, Ти розірвала кокон сповиточка… Мороз торкнувся лезами зіниць І під лекало темряву обрізав, Щоб, лежачи в заметі горілиць, Відчула форму, скроєну

Ірина Галинич – Ритм почуття

Я розрізняю ритми кроків, Та серед них нема твоїх. Ще скільки днів чи може років Я не почую більше їх? Ритмічне дзенькання ключами – Це також вже у забутті. Лиш маневруючи думками, Зринають спогади

Іван Багряний – Перепілка в житі – радість

Перепілка в житі – радість. В пшеницях волошки – смуток. Ворон з ріль – печаль. Гей, ти, коню, вибий іскру! Вибий іскру! Кинь утому! На звороті, на крутому, Нам не личить жаль. Погоріла синь

Антонич Богдан-Ігор – Ярмарок

Мій брат – кравець хлоп’ячих мрій, Зішив з землею небо. Горять хустки у крамарів, Немов стобарвний гребінь. Співають теслі, бубни б’ють. Розкрию таємницю: Червоне сонце продають На ярмарку в Горлицях. 20 січня 1935