Павло Мовчан – “Сріблясті ланцюжки води… “


Сріблясті ланцюжки води
Звисали з стріх
І дзеленчали,
І тупо блимала лопата
В кутку сіней.
Ручай калюжив через двір
І важко, майже неможливо,
Було робить собі кораблик,
І лячно ногу перенести
Через ручай: сонця пливуть.
І ледь вловимо зачинався
У небі жайвір,
І холодно хитались віти,
Дратуючи лякливу тінь.
І мітилась в повітрі путь:
Від брості до плода хрумкого…
Ще не окреслилися чітко
Стрімкої річки береги, –
І лиш одне, що свідкувало
Про вічно суще і незмінне
Передчуття весни п’янкої.
Моя присутність – в плині цьому.
Бо хтось же мусить бути свідком?



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Н місто в ревізорі.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “Сріблясті ланцюжки води… “