Павло Мовчан – Кора

Руками охопив, – а під корою сік.
Під пальцями членується галуззя,
Під пальцями і форма листяна,
Під пальцями і шумовиння,
Під пальцями і гнізда щебетливі.
Ой дерево, покладено на зливу!
Як жили висотало з неї – зацвіло.
З-під пальців визволялося крило,
І мавка вимальовувалась чітко
В зелено-позолочених багнітках…
А дерево чухралось на вербаб’я:
Фашини – зв’язані і соляться в діжках.
Бач, дерево не втримаєш в руках,
Воно росте й крізь пальці протікає.
І верб’яна прокинулась цікавість:
Про себе слухає, на себе поглядає,
Повільно, ніжно мавку загортає.
Кора – крило,
Невірним шумовинням обросло.

Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Кора