Павло Мовчан – Холодна тиша вечорова

Виснажується день,
Забарвлюється тиша,
Крізь глицю швидко дише –
Колише павука
В розірваній мережці,
І полум’я зника
В зотлілій головешці.
Взялося холодком
Скуйовджене волосся,
Відлуння обідком
Скотилось в безголосся.
На ширину очей
Слух розгортавсь крилато,
І страх з глухим мечем
В кущах ставав на чати.
Втопивши ноги в мох,
Затамувавши подих,
Я виникав, як бог,
Що сам собі на подив
Цю тишу сотворив,
А в ній – усе це суще,
Та й задививсь згори
На світ скороминущий.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Історія написання дім на горі.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Холодна тиша вечорова