Павло Мовчан – “Самітне волоконце пропливло… “



Самітне волоконце пропливло…
Шпаклюють вікна – стережуть тепло.
Заносять листя в хату на ночівлю,
Аби очам затишніше було.
А в листі кругло світять падунці,
І скачуть поруч срібні цвіркунці –
І їх, як жар, в руках пересипають,
Бо скоро сніг з заобрійного краю.
І стежка дальня зменшилась удвоє,
Протоптана конем до водопою.
Вода поважчала. Не набереш і склянки,
В ній мокнуть хмари, пущені у лет,
І жнуть завзято зігнуті селянки
Понад сагою зжовклий очерет.
Панує скрізь непевна певнота,
Що буде вічним перелітний птах
І наскрізно продмухана вербиця,
Де двом листкам уже не шелеститься.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Самі короткі байки леоніда глібова.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “Самітне волоконце пропливло… “