Павло Мовчан – “Тебе ліпили протяги в степу… “

Тебе ліпили протяги в степу,
Дух облягала трав’яна сорочка,
Видющою відчувши плоть сліпу,
Ти розірвала кокон сповиточка…
Мороз торкнувся лезами зіниць
І під лекало темряву обрізав,
Щоб, лежачи в заметі горілиць,
Відчула форму, скроєну з заліза, –
І тісноту, і самоту в собі,
І глибину, аби життя прийняти…
І серцевинний породільний біль,
Коли пектиме інший світ – відтятий…
Розріз, розрив, розщеплення… злиття,
Гнучкий метал і нещадиме лезо –
Заздалегідь сформоване життя,
Та дух його виповнює старезний…
Це він вчепився пальцями в поділ
І босо по долівці чеберяє,
І дивиться захоплено на стіл,
Як мати паляницю розтинає…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Життя т шевченка-подвиг.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “Тебе ліпили протяги в степу… “