Павло Мовчан – Сопілка



Ти важко підняла повіки –
Цвіла соняшникова жовть,
І перейшла моя сопілка
В живу калиновую плоть.
І я вже мав нову обслону –
Джмелиним гулом наливавсь,
Не знаючи, що до полону
Взаємного так кличе нас.
О вічна ваба оплодування, –
Що охмелила навзаєм;
Переступивши грань кохання,
Я впився у єство твоє.
Пізнавши солодість нектару
І глибину самовіддач,
Не знав, що затаїв покару
Твій росяноподібний плач.
Не знав, що упаду в сльозину,
Змочивши зайві крила так,
Що втрачу навічно рослинну
Любов… і до нектару смак.
Та ще пилок на жовтих лапках
Так плутав неквапну ходу,
Що я застиг, як чорна крапка
На сонячнім твоїм виду.
І та сопілка, що настільки
Зачарувала нас в ту мить,
Живу протягувала гілку, –
Щоб в пісню знов заворожить.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір на тему причини трагедії жульєна сореля.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Сопілка