Павло Мовчан – “Від листопаду вседенного… “

Від листопаду вседенного,
Від неба надто голубого,
Від яблука – така студінь,
Що, наче кригу, власну тінь
Б’єш закаблуком – і дзвенить…
Яка холоне жовта мить!
В бадиллі жил, в загуслій крові,
В очах – дрімає жар любові,
А в голосі – густі меди…
Сніги, о доле, відведи!
Листки на дзеркалі води
Відтінюють глибокий холод
І свідчать: ти був молодим,
Неначе клен, що згас поволі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Василь стефаник коротка біографія.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “Від листопаду вседенного… “