Забринить в очах сльоза печалі

Я боюсь побачити й на мить Тебе в світі снів чи задзеркаллі. Знаю, серце болем защемить, Забринить в очах сльоза печалі. Відженеш надовго ти мій сон Своїм поглядом, мазком блакиті… І серця зіллються в

Марта Тарнавська – Вітер

Вітер, солоний вітер, Що хмарить обрій, Вітер, що пахне літом, П’янкий і добрий, Вітер, що бризки піни Несе в обличчя, Вітер, що з далечіні До моря кличе, Вітер, що пестить тіло – Гарячу бронзу,

Марта Тарнавська – Lackawanna Manufacturing Company

Я тільки-но з европейської гімназії: Латина занадто свіжа ще в моїй голові. Слово “manufacturing”, що світить синім неоном Мені в обличчя у сутінках раннього ранку, Говорить про працю рук, – не людських рук взагалі

Семенко Михайль – Крейцер

Після року нудьги я беруся знову за Крейцера У 24 роки знов за старого Крейцера Ах чи ж скоро я покінчу з цим старим Крейцером Ах чи ж почну я знов цього старого Крейцера

Тодось Осьмачка – Утома

І Глибока осінь павутину На берег тягне з-під млина, Де перестояну калину Ламає дівчина мала; Гуде від ціпа жовта тиша. Як у неділю дзвін в гаю, А на кулі хазяйка рижа Сорочку зашива свою

Чую – співає Америка… – Вітмен Волт

Чую – співає Америка, різні пісні я чую, Співають робітники, кожен співає свою гучну і радісну пісню, Тесля співає, вимірюючи дошку чи брус, Каменяр співає, готуючись до роботи чи закінчуючи роботу, Човняр на човні

Павло Мовчан – “Густіша обрій, сніг синіє… “

Густіша обрій, сніг синіє, Вільшина німо сім’я сіє, Вода тече, немов не вміє, Тонкий торкаючи льодок, І чистий погляд вечоріє Від злагоди і від думок. А крила гонять холодок На ще проріджений гайок, І

Аня Тет – Только не теряй меня, прошу

Только не теряй меня, прошу.. Я ведь шла к тебе сто жизней! Я же здесь тебя веками жду! Как на берегу, Ассоль, из книжки.. Через расстояния и мили – Будь хотя бы в мыслях

Павло Мовчан – Осереддя

Ні мислю пройняти, ні словом отямить Байдужості дня, що крізь тебе тече. Весь світ у тобі зав’язався шляхами, І ти – його центр! Його вісь і плече. Це ти – перспектива його безкінечна, Усі

Павло Мовчан – За мотивами “Ворона” Едгара По

Переінакшив все минуле: Тепер тебе там не було. Був гайворон замість зозулі, Та й то лише з одним крилом. Був степ, напоєний вітрами, І спис, засторчений в блакить,- І нас вже не було між